«Гульське городище»

        Історія с. Гульськ нараховує більше восьмиста років. Вперше згадується село під назвою «Гольсько» у 1150 р. як «древніший волинський город». У писемних  джерелах ХІV ст. зустрічається назва – містечко Гульськ, що розташоване на річці Случ Рогачіської волості. Згідно «Інвентарю містечок»,які належали князю Олександру Острозькому, у 1620 році у с. Гольсько (Гульську) знаходились 38 дворів, 12 стрільців і 2 гайдуки, що охороняли село. Короткий опис розповідає, що усі мешканці Гольського  мешкали біля «замку», а при появі ворогів зачинялися у Городищі і ставали захисниками. З 1796 по 1823 рік Гульськ був волосним центром Новоград-Волинського повіту. Наприкінці XVІІІ – в першій половині ХІХ ст. село знаходилось у володінні поміщиці княгині Людгарди Бенедиктівни Яблонської . Її одноповерховий будинок стояв на горі над річкою Случ. Ця  гора одержала в народі  назву – Панська гора, так її називають і тепер. Прихильниками фортифікацій село більш-менш відоме в основному  завдяки  так званій «Гульській  міні» - комплексу укріплень, збудованих в 1930-х роках. «Міна» являє собою досить складну і розгалужену систему  підземних  комуніфікацій, шахт, приміщень для особового складу,ДОТів, тощо.

         Однак, витоки заснування першого населення населеного пункту на території села слід шукати декількома століттями раніше,а саме у ІХ столітті,коли датуються перші археологічні знахідки господарських та житлових споруд населення девлянського союзу.

       Городище було обстежене у 1975 р. М.П.Кучерою, а у 1988 р. М.П.Кучерою та Б.А. Звіздетським. На городищі зібрано підйомний  матеріал 9-10 ст., а також давньоруський 12-13 ст.. Досліджені  об'єкти розкривають таємницю на спосіб господарювання населення цього періоду.

      Зокрема виявлено 11 житлових споруд, в кожній із яких виявлено залишки печі- кам'янки, що складались із шматків необробленого базальту без зв'язуючого розчину; біля кожного будинку було прилаштовано від одного до чьотирьох своєрідних  погребах – круглі в плані, циліндричної, грушоподібної, дзвоноподібної  форми ями для збіжжя а припасів, із середніми розмірами у діаметрі 80 см., глибини 89 см.. Виявлено  також залишки хлівів, найбільший з яких простягався у довжину на 3,1 м., при максимльній ширині 1,6 м.. Існувала також будівля для просушування зерна і випікання хліба.

       Археологічні знахідки з досліджених об'єктів свідчать, що мешканці Гульського поселення,крім землеробства, тваринництва,рибацтва, мисливства займались і залізоробною справою. Зокрема, виявлено будівлю із великим скупченням в нижній частині млинцеподібних залізних шлакових конгломератів діаметром 10-15 см., уламки керамічного посуду, два залізних вироби.

        Слід звернути увагу, що Гульське городище привертає увагу дослідників перш за все тим, що це – єдина на території Житомирщини пам'ятка такого типу зі значною відкритою площею та кількітю виявлених об'єктів

                                                                       Хоменко Є.

                                                                       Учениця 10 класу